• Ви знаходитесь тут:

  • Головна
  • Наша гордість

Наша гордість

Сторінки пам'яті

ДО 70 РІЧЧЯ ВИЗВОЛЕННЯ СЕЛА

Сьогодні кожна поважаюча себе людина повинна знати своє коріння,пам'ятати історію свого роду,своєї країни,свого села чи міста. Сьогодні мова наша піде про село Орлянське,що на Василівщині

Село Орлянське розташоване за 19 кілометрів на південний захід від районного центру і на такій же відстані від залізничної станції «Таврічеськ». Через село Орлянське проходить автотраса Кам’янка-Дніпровська – Бердянськ. Площа населеного пункту становить 740 га, кількість населення станом на 01.01.2012 року становить 2974 жителів, кількість дворів - 1003. День села святкується 27 жовтня.

На території села Орлянське знаходиться: 1 поштове відділення, 1 сільськогосподарський виробничий кооператив, 2 церкви, 1 аптека, 1 амбулаторія сімейної медицини, 10 фермерських господарств, 1 загальноосвітня школа і - ІІІ ступенів, 16 торгівельних точок.

Про здоров‘я мешканців Орлянського дбають працівники дільничої лікарні (18 медпрацівників, в т. ч. 3 лікаря)і аптека..

Історія села має початок ще із сивої давнини. У Причорноморських степах на півночі Таврії в колишній долині річки Білозерки 210 років тому у 1800 році виникло село Орлянське.

Відносно назви села існує дві версії. Перша стверджує, що навкруги було багато озер. Найбільше звалося Куликове і саме в його зарослях збирались “пташині базарі” серед яких було багато орлів.

Друга говорить, що саме в ці місця переселялися жителі з Полтавської губернії, Лохвицького повіту, села Орлик. Перші переселенці оселялися на березі річки Білозерки, яка брала початок від Драного хутора і текла через теперішній центр села. Вона була не широка, проте глибока Спочатку переселенців було 8 сімей. Станом на 1886 рік в селі Балківської волості Мелітопольського повіту Таврійської губернії мешкало 1737 осіб, налічувалось 284 двори, існували православна церква, школа, поштова станція, 3 лавки, винний погріб, відбувався базар по понеділках. В центрі села була збудована перша церква. Точна дата відкриття церкви не відома, але відома дата її зруйнування - 1972 рік. Причиною цього став комуністичний атеїзм.

Перші мешканці оселились саме там, де нині розташований центр села і на сусідніх кварталах, що прилягають до центра села: квартали 11, 12, 10, 9, 1 та 7.

Жителі села мали зв’язки лише з навколишніми селами: Балки, Маячка, Златопіль, Скельки, Василівка, що виникли трохи раніше на березі річки Кінська та колишніх плавень.

Селяни поступово почали розорювати родючі цілинні чорноземні ґрунти. Але через примітивний обробіток полів урожай майже завжди був низький.

Минали роки і село дедалі більше розширювалось, число поселенців збільшувалось. У роки першої революції в Росії 1905 року селяни села виступили проти надмірних податків. Влада заарештувала організаторів, а тих, хто підтримував їх, били різками до крові.

Згідно старого законодавства, жителі сільської общини, як державного села, розпоряджались земельними наділами. Ніхто не мав права продати, купити землю чи вийти з общини. Часто проводили перерозподіл землі в залежності від кількості душ – членів родини. Ось чому основний податок і називався подушне. Крім цього існував цілий ряд інших податків.

Після столипінської реформи дозволялось селянам виходити з общини. Багато мешканців села Іванівка Кам’янко-Дніпровського району оселились на захід від села і утворили хутір Удільний і називались «удільними». Через нестерпно тяжке матеріальне становище частина селян села Орлянське виїхали до Сибіру шукати «кращої долі». Не знайшовши її, більшість селян повертались назад.

Біднота закабалювалась. Курними шляхами потяглись, немов журавлині ключі, заробітчани до міста, особливо до м. Олександрівська (сучасне м. Запоріжжя), а також до поміщика Юхименка на завод.

За побут робітників, селян, за культуру на селі не було й мови. Школа в селі була одна, називалась Земська (збудована у 1845 1846 роках) на дві класні кімнати, де навчалось 40-60 учнів, не говорячи про те, що не було бібліотек, медпунктів, клубів, лікарень, газету виписував лише піп та вчитель. З «богоугодних» закладів, що розповсюджували безкультурність, деспотизм і безправність були церква і шинок та «досвітки». Жінка знаходилась у становищі рабині.

Село поступово заселялось,збільшувалась кількість населення .З'явилась потреба у побудові новоі школи.І тоиу у1892 році поруч із церкво було збудовано церковно-приходську школу. До жовтня 1917 року в школі налічувалось 45 учнів і було 2 вчителя. Після Великої Жовтневої революції школа стала семирічкою. А в 1936 році школі було присвоєно ім'я Сергія Мироновича Кірова і поставлено погруддя. В цьому ж році школа отримала статус середньої.

.Перший випуск припав на 1941 рік Більшість випускників добровольцями пішли на війну. У роки війни школа стала госпіталем в ХППГ 5219 Лисичанської дивізії II Українського фронту.

Силами працівників школи було збережено пам'ятну дошку, на якій відображені світлини ветеранів Великої Вітчизняної війни. Особлива вдячність художнику-Білику Івану Миколайовичу за оформлення стендів.

На фронтах Великої Вітчизняної війні захищали свободу і незалежність Батьківщини 720 орлянців, 297— за бойові подвиги нагороджені орденами та медалями. В селі є братська могила 377 радянських воїнів, загиблих у визвольних боях, на якій встановлено пам'ятник. На честь 455 воїнів-односельців, загиблих у боротьбі з ворогом, встановлено меморіальні плити.. В боях за Батьківщину полягли кращі сини нашого села. Багато солдат і офіцерів удостоєні урядових нагород. Ми гордимося іменами земляків: Савченко К.І., Шульга Р.Т., Жовтоніжко Ф.Р. Сандак М.А., Школовий П.Ю., Савченко П.Г., Волик А.М., Смішко І.С., Шарейко Т.Л., Лисенко М.В.,і багато інших. Фашистські звірі в наше село вдерлися 04 жовтня 1941 року. Два роки «коричнева чума» своїми кованими чоботами топтала наше землю, грабуючи наше населення, знищуючи народне добро. 27 жовтня 1943 року бійці Лисичанської дивізії звільнили наше село. 613 орлянців та 22 яснополянці зі зброєю в руках пішли захищати рідну землю. 412 чоловік полягли в боях, захищаючи село. В братській могилі с.Орлянське разом з нашими земляками, визволителями села, а також з тими хто знаходився на лікуванні і помер, в ХППГ 5219 у старих корпусах Орлянської школи, похований Олексій Пагін, про якого навіть гітлерівський генерал писав: «Для того, чтобы нам победить большевиков, мы должны сражаться так, как сражается их офицер Пагин». Одна з вулиць села Орлянське носить ім’я лейтенанта Пагіна.

Війна закінчилась. Село стало жити мирним життям. Народжувались нові сім'ї у яких з часом підростали діти. З кожним роком збільшувалась кількість школярів. Школа розташовувалась у семи розкиданих корпусах. Всі приміщення були переповнені. Школа працювала у дві зміни. Тому в 1963 році під керівництвом Олійника Василя Микитовича та Рибки Володимира Івановича було виготовлено проект та розпочато будівництво нової двоповерхової школи. Першого вересня 1964 року Орлянська середня школа та Орлянська восьмирічка були об'єднані у Олянську загальноосвітню трудову політехнічну школу з виробничим навчанням.

З 1995 року наша школа має статус загальноосвітньої I-II-III ступенів. За часи існування школи у ній змінилося 13 директорів:

1. Шаталов Іван Якимович (1946 – 1947 р.р.)

2. Титаренко Григорій Никифорович (1947 – 1948 р.р.)

3. Погорілий Михайло Григорович (1948 – 1956 р.р.)

4. Олійник Василь Микитович (1957 – 1967 р.р.)

5. Коровіна Катерина Митрофанівна (1967 – 1972 р.р.)

6. Сало Іван Семенович (1972 – 1974 р.р.)

7. Овсянніков андрій Василович (1974 – 1975 р.р.)

8. Шаталов Іван Якимович (1975 – 1976 р.р.)

9. Глушко Анатолій Васильович (1976 – 1979 р.р.)

10. Цина Віктор Михайлович (1979 – 1982 р.р.)

11. Яковенко Сергій Дмитрович (!982 – 1985 р.р.)

12. Мірошниченко Володимир Григорович (1985 – 2000 р.р.)

13. Гринь Наталія Михайлівна (2000 – 2003 р.р.)

14. Демешко Дмитро Анатолійович (з 2003 р.)

Зі школи вийшли тисячі учнів. Ось прізвища лише деяких з них які прославили наше село ,нашу школу,нашу ОРЛЯНСЬКУ громаду:

1. Кириченко Феодосій Петрович – герой Білорусії, герой ВВв, командир застави «Сопоцкіно», Гродненської області.

2. Яковенко Віктор Йонович – голова колгоспу ім..Хрущова (1947 р.), має два ордена Леніна.

3. Білик Федот Аврамович – управляючий колгоспу ім..Хрущова.Нагороджений орденом «Леніна».

4. Білик Іван Аврамович – нагороджений орденом Леніна.

5. Білик Іван Миколайович – художник-самородок.

6. Горохов Сергій Сергійович – полковник запасу, військовий льотчик-штурман.

7. Горохов Петро Сергійович – полковник запасу, артилерист.

8. Білик Павло Якович – тесля-самородок.

9. Білик Анатолій Якович – інженер-ракетобудівник, працює головним інженером заводу «Горизонт» м. Мінськ, Білорусія.

10. Білик Віктор Якович – зам. головного інженера заводу ім..Антонова, м.Київ.

11. Чайковський Сергій Петрович – зам. директора заводу «..Весна», м.Запоріжжя.

12. Рибка Володимир Іванович – голова колгоспу «Орлянський», нагороджений орденами Вітчизняної.війни II cт.,Червоної Зірки,медалі «За оборону Москви»,За взяття Кенігзберга»,За перемогу над Німеччиною».Звільнений в запас у званні підполковника.

13. Назаренко Петро Іванович – полковник запасу, начальник служби озброєння 23 Армії України. Має 13 державних нагород ,кавалер орденів «За службу Батьківщині».За участь у миротворчих операціях на Кавказі нагороджений іменною зброєю.Автор праць у галузі ергономіки.

14. Гринь Петро Василович – інструктор райкома партії, голова сільської ради (три скликання).

15. Лисенко Федір Васильович – комбайнер –передовик, співпрацівник конструкторського відділу Мелітопольського машинобудівного заводу.Певний час працював над випробуванням нової сільськогосподарської техніки.ає державні відзнаки.

16. Лисенко Микола Васильович – герой ВВв, в Латвії в м.Ладзіяй одна зі шкіл носила його ім’я.

17. Гапон Олександр Іванович – народний артист України, актор театру ім..Магара, м.Запоріжжя.

18. Змієвський Григорій Федорович – полковник у відставці, м.Москва.

19. Сеник Микола Олександрович – доктор математичних наук МГУ, м.Москва.

20. Капля Михайло Маркович – художник-самородок, оформлював будинок культури с.Орлняське, Залізничний вокзал м.Василівка.

21. Капля Олексій Володимирович – провідний хірург-травматолог м.Дніпрорудне.

22. Зайцев Василь Іванович – заступник голови райдержадміністрації з сільського господарства.

23. Зайцев Сергій Іванович – голова сільської ради (2 скликання).

24. Зайцев Олександр Сергійович – лікар -паталогоанатом м.Василівка.

25. Ломейко Віктор Дмитрович – голова сільської ради (3 скликання).

26. Веклич Олександр Миколайович – майор запасу, льотчик-штурман, літав на всіх типах літаків-винищувачів.

27. Мірошниченко Олена Олексіївна – директор початкової школи І – ІІ ступенів с.Орлянське.

28. Ломейко Петро Лук’янович – нагороджений двома орденами Леніна, одним знаком Пошани.

29. Наумічев Ігор Миколайович-мер міста Єнергодар

Старша школа І – ІІІ ступенів

Кiлькiсть переглядiв: 687

Коментарi

  • CurtisSal

    2017-11-05 15:35:44

    Мы ценим ваше время и делим с вами общие цели. Ваши продажи для нас главный приоритет. прогон сайта логин скайпа SEO2000[/url] оращайтесь договримся есть примеры работ логин скайпа SEO2000...

  • CurtisSal

    2017-10-30 03:49:58

    Мы ценим ваше время и делим с вами общие цели. Ваши продажи для нас главный приоритет. прогон сайта логин скайпа SEO2000[/url] оращайтесь договримся есть примеры работ логин скайпа SEO2000...